Черга кредиторів при банкрутстві: хто отримує гроші першим і чим це відрізняється від звичайного стягнення

Компанія, з якою у вас є непогашена заборгованість, і компанія, щодо якої відкрито справу про банкрутство, — це вже принципово різні ситуації з різними шансами повернути гроші. Але момент, коли ці шанси реально змінюються, настає раніше, ніж здається на перший погляд: не тоді, коли суд визнає компанію банкрутом, а вже з дня відкриття самої справи про банкрутство.

Коли насправді закривається «вікно» для індивідуального стягнення

Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться з дня відкриття провадження у справі про банкрутство — а не з моменту визнання компанії банкрутом. Із цього дня індивідуальні виконавчі провадження щодо боржника зупиняються. Між відкриттям провадження і завершальною ліквідаційною процедурою, у якій діє черговість, зазвичай минає ще процедура розпорядження майном боржника, а іноді й санація — це можуть бути місяці, а то й роки.

Тобто реальний практичний висновок інший, ніж «встигніть стягнути, поки компанію не визнали банкрутом»: вікно для індивідуального стягнення закривається значно раніше — вже в момент відкриття справи про банкрутство, задовго до фінального визнання банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Чи справді поза банкрутством діє принцип «хто перший встиг»

Навіть без банкрутства стягнення не відбувається суто за принципом першості. Закон «Про виконавче провадження» передбачає зведене виконавче провадження зі своєю черговістю розподілу стягнутих коштів, де є пріоритетні категорії вимог (зокрема забезпечені заставою, зарплатні, аліментні), а в межах однієї категорії кошти розподіляються пропорційно між кредиторами. Різниця з банкрутством — не в тому, що поза банкрутством взагалі немає порядку, а в масштабі: зведене провадження охоплює вимоги, які вже пред'явлені до примусового виконання, тоді як банкрутство одномоментно зупиняє й об'єднує в одному процесі геть усі вимоги до боржника.

Забезпечені кредитори — окремий трек, не частина черги

Кредитори, вимоги яких забезпечені заставою чи іпотекою майна боржника, отримують задоволення позачергово — за рахунок продажу саме того майна, яке є предметом застави, а не в межах загальної пронумерованої черги. Це відрізняє чинний Кодекс України з процедур банкрутства від старого закону, де заставні кредитори стояли в межах загальної першої черги.

Якщо виручки від продажу предмета застави не вистачило для повного погашення забезпеченої вимоги — непокрита частина не зникає, а переходить у загальну чергу як звичайна незабезпечена вимога (переважно в четверту чергу).

Черговість задоволення вимог: стаття 64 КУзПБ

Кошти від продажу решти майна банкрута (того, що не є предметом застави) розподіляються в такому порядку:

• Перша черга — заборгованість із заробітної плати працюючим і звільненим працівникам, компенсації за невикористані відпустки, вихідна допомога та страхові внески, нараховані саме на ці суми; виплати за гіг-контрактами; компенсація збитків, завданих державному бюджету рішеннями Європейського суду з прав людини; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати на провадження у справі про банкрутство, понесені до відкриття ліквідаційної процедури.
• Друга черга — вимоги, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян (капіталізовані виплати), окремі (не пов'язані з конкретними зарплатними виплатами) зобов'язання зі сплати страхових внесків на пенсійне та інше соціальне страхування, вимоги вкладників довірчих товариств.
• Третя черга — податки і збори (обов'язкові платежі), а також вимоги органу управління державним резервом.
• Четверта черга — вимоги кредиторів, не забезпечені заставою (включно з непокритою частиною забезпечених вимог). Сюди потрапляє більшість звичайних комерційних кредиторів — постачальників, підрядників, позикодавців без застави.
• П'ята черга — повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства.
• Шоста черга — усі інші вимоги, включно зі штрафами, пенею та іншими видами неустойки.

Кожна наступна черга отримує гроші лише після повного задоволення попередньої. У межах однієї черги кошти розподіляються пропорційно, якщо їх не вистачає на всіх. Якщо майна взагалі не вистачило, щоб дійти до якоїсь черги, — вимоги цієї черги вважаються погашеними, тобто кредитор фактично нічого не отримує.

Практично важливий нюанс для бізнесу: навіть якщо основна сума боргу кредитора потрапляє в четверту чергу, нарахована на цей борг пеня чи штраф опиняється лише в шостій — і на практиці до неї кошти майже ніколи не доходять.

Чому «гонка» стягнути борг раніше за інших — ризикована, а не тільки логічна

Ідея «поспішити стягнути, поки боржник ще не банкрут» має зворотний бік. Правочини й платежі боржника за певний період до відкриття провадження у справі про банкрутство можуть бути визнані недійсними — зокрема якщо йдеться про переважне задоволення вимог одного кредитора перед іншими, відчуження майна чи домовленості на невигідних для боржника умовах. Якщо такий платіж визнають недійсним, отримані кошти доведеться повернути в ліквідаційну масу — тобто «встигнути забрати перед банкрутством» не завжди означає «залишити собі назавжди».

Що ще може отримати кредитор, крім ліквідаційної маси

Дві речі, про які варто знати кредитору, що оцінює реальні шанси повернути гроші:

• Субсидіарна відповідальність засновників і керівників. Якщо доведення компанії до банкрутства чи порушення обов'язку вчасно звернутися до суду із заявою про банкрутство пов'язане з діями конкретних посадових осіб, вони можуть нести субсидіарну відповідальність — тобто відповідати особистим майном понад те, що є в ліквідаційній масі компанії.
• Право кредитора самому ініціювати справу про банкрутство. Це не завжди варто розглядати як крайній захід — інколи самостійна ініціатива вигідніша за очікування, оскільки дає кредитору більше впливу на вибір арбітражного керуючого і подальший хід справи.

Часті запитання

«Якщо компанія значиться в Єдиному реєстрі боржників, вона банкрут?»
Ні. Переважна більшість записів у реєстрі боржників — це звичайні відкриті виконавчі провадження, а не банкрутство. Банкрутство — окрема судова процедура: відомості про справи про банкрутство оприлюднюються на веб-порталі судової влади й відображаються в ЄДР, окремого «реєстру банкрутів» не існує.

«Контрагент оголосив банкрутство — що робити кредитору?»
Заявити свої вимоги в межах справи про банкрутство у встановлений строк (30 днів з дня офіційного оприлюднення відомостей про відкриття провадження), щоб потрапити до реєстру вимог кредиторів. Пропуск цього строку зазвичай не позбавляє права на саму вимогу повністю, але кредитор втрачає частину процесуальних можливостей — зокрема право голосувати на зборах і в комітеті кредиторів, що впливають на хід справи.

«Чи має сенс поспішати стягувати борг, дізнавшись про фінансові проблеми контрагента?»
Однозначної відповіді немає. Формальне відкриття справи про банкрутство зупиняє індивідуальне стягнення значно раніше, ніж остаточне визнання банкрутом, тож «вікно можливостей» вужче, ніж здається. Водночас платежі й дії боржника безпосередньо перед відкриттям справи можуть згодом визнати недійсними й змусити кредитора повернути отримане. Тому в спірній ситуації розумніше оцінювати конкретні обставини, а не діяти автоматично на випередження.

Висновок

Звичайне стягнення боргу і банкрутство — це різні правові механізми, і головна практична різниця не в тому, «банкрут компанія чи ще ні» в побутовому розумінні, а в конкретній даті відкриття справи про банкрутство, з якої зупиняється індивідуальне стягнення. Незабезпечений кредитор у ліквідаційній процедурі опиняється в четвертій черзі — не в найгіршому становищі, але й не серед пріоритетних, а нараховані штрафи та пеня практично гарантовано лишаться незадоволеними.

Перевірити поточний статус компанії — чи є вона в реєстрі боржників і чи відкрито щодо неї виконавче провадження — можна через сервіс перевірки юридичної особи на InfoCheck.

Ця стаття має ознайомчий характер і не замінює консультацію юриста для конкретної справи про банкрутство — особливо щодо строків, оскарження правочинів і субсидіарної відповідальності.