Ознаки «компанії-прокладки»: як розпізнати фіктивне підприємництво до підписання договору

Термін «фіктивне підприємництво» досі активно вживають у бізнес-середовищі так, ніби це чинна стаття Кримінального кодексу. Юридична картина суттєво змінилась ще 2019 року — але це не означає, що ризики для бізнесу, який співпрацює з компанією-прокладкою, зникли. Вони просто перемістились в інші статті закону, і саме про це найчастіше забувають.

Важлива юридична деталь: статті 205 більше немає, але це не «карт-бланш»

Кримінальну відповідальність за фіктивне підприємництво як окремий склад злочину (стаття 205 ККУ) скасували Законом № 101-IX, ухваленим у вересні 2019 року. Раніше за цією статтею притягували за створення чи придбання компанії без наміру вести реальну діяльність — а вирок щодо посадових осіб такої компанії активно використовувала податкова як аргумент проти всіх її контрагентів. Утім, ще до скасування статті Верховний Суд неодноразово вказував, що сам факт такого вироку автоматично не доводить нереальності конкретної господарської операції — тобто «автоматизму», який іноді приписують старій нормі, в судовій практиці насправді не було.

Реєстрація компанії на підставних осіб чи з використанням підроблених документів для державної реєстрації залишається окремим злочином за статтею 205-1 ККУ. Періодично у Верховній Раді з'являються законопроєкти, які пропонують повернути подібну відповідальність у тому чи іншому вигляді — тож варто перевіряти актуальний статус законодавства на момент, коли це для вас справді важливо, а не покладатись на стан справ «станом на» певний рік.

Найважливіше: декриміналізація ст. 205 не змінила, хто доводить нереальність операції

Поширена помилка — вважати, що після 2019 року тягар доведення нереальності господарської операції «перейшов» на податкову. Насправді презумпція правомірності рішень платника податків діє в українському законодавстві ще з 2010 року, а обов'язок контролюючого органу доводити правомірність власного рішення випливає із загальних принципів адміністративного судочинства. Скасування статті 205 тут нічого не змінило — цей розподіл тягаря доведення існував і до, і після декриміналізації.

Це не означає, що бізнесу достатньо просто мати акти й накладні та спокійно чекати, поки податкова щось доведе. На практиці Верховний Суд послідовно виходить з того, що первинні документи мають відображати реальну операцію: суд оцінює, чи міг контрагент фактично її виконати — чи був у нього персонал, активи, транспорт, складські приміщення для заявленого обсягу робіт — і чи проявив сам платник податків належну обачність при виборі контрагента. Наявність документів — необхідна, але не завжди достатня умова для захисту витрат і податкового кредиту.

Що на практиці означає ризик для бізнесу, що співпрацює з «прокладкою»

• Зупинення реєстрації податкової накладної. Якщо контрагент відповідає критеріям ризиковості платника ПДВ (Постанова КМУ № 1165), реєстрація його податкових накладних зупиняється — і саме так бізнес найчастіше й дізнається про проблему, а не з якогось публічного переліку. Зупинення можна оскаржити через пояснення, комісію з питань зупинення реєстрації чи суд, але сама ситуація забирає час і ресурси.
• Відмова у витратах чи податковому кредиті за операціями, реальність яких податкова змогла поставити під сумнів і довести в суді.

Кримінальні ризики для самого бізнесу нікуди не поділись

Це найважливіше, про що часто забувають, зосереджуючись тільки на податкових наслідках. Декриміналізація статті 205 не скасувала інших статей Кримінального кодексу, які застосовують саме до учасників схем із компаніями-прокладками — включно з посадовими особами компанії-покупця, яка свідомо використовувала фіктивного контрагента:

• Стаття 212 ККУ — ухилення від сплати податків, якщо податковий кредит чи витрати свідомо формувались через операції з компанією, що фактично не могла їх виконати;
• Стаття 358 ККУ — підроблення документів, якщо в основі схеми лежать документи, які не відображають реальних подій;
• Стаття 209 ККУ — легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, у відповідних схемах;
• Стаття 191 ККУ — привласнення чи розтрата, коли компанія-прокладка використовується для виведення активів.

Окремо, з погляду цивільного права, правочин, вчинений без наміру створити реальні правові наслідки — саме та ситуація, коли договір існує тільки на папері, — може бути визнаний фіктивним за статтею 234 Цивільного кодексу України, з відповідними наслідками щодо його недійсності.

Тобто «фіктивне підприємництво» як окремий склад злочину справді юридично не існує з 2019 року — але свідома участь у схемі з компанією-прокладкою цілком може тягнути кримінальну відповідальність за іншими статтями. Різниця не в тому, «карають чи ні», а в тому, за якою саме статтею і за яких умов.

Практичний чекліст: на що дивитись перед підписанням договору

• Масовий керівник чи засновник. Одна й та сама людина значиться директором чи засновником у десятках непов'язаних компаній різного профілю. Офіційна виписка з ЄДР формується щодо конкретної юрособи і сама по собі цього не показує — щоб побачити всі компанії, пов'язані з конкретною людиною, потрібен пошук за особою в реєстрі чи комерційні аналітичні сервіси.
• Адреса масової реєстрації. Так само не видно напряму з виписки по одній компанії — потрібен окремий пошук за адресою в реєстрі, щоб побачити, скільки ще компаній там зареєстровано.
• Розмиті чи номінальні дані про кінцевого бенефіціара у структурі власності компанії в ЄДР — ще одна тривожна ознака, суміжна з масовим директором.
• Анульована реєстрація платника ПДВ — перевіряється в реєстрі платників ПДВ і є прямим і публічно доступним сигналом.
• «Нульова» або мінімальна звітність за наявності значних оборотів за договором.
• Часта зміна керівника, засновників чи юридичної адреси.
• Відсутність реальних слідів діяльності — сайту, офісу, який можна фізично знайти, репутації в галузі, попередніх аналогічних контрактів.

Жодна з цих ознак окремо не є стовідсотковим доказом проблеми. Але коли збігається кілька одночасно, варто зупинитись і перевірити глибше, перш ніж підписувати договір на значну суму.

Де перевіряти ці ознаки на практиці

• Виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (ЄДР) — керівник, засновники, кінцевий бенефіціар, юридична адреса, дата реєстрації, види діяльності (для пошуку за особою чи адресою окремо потрібен саме такий тип запиту, а не виписка по одній компанії);
• Реєстр платників ПДВ — чинність і історію реєстрації;
• Єдиний реєстр судових рішень — чи фігурує компанія чи її керівник у судових спорах;
• Стан компанії у Єдиному реєстрі боржників — чи немає відкритих виконавчих проваджень.

Часті запитання

«Чи можна зараз притягнути когось до кримінальної відповідальності за фіктивне підприємництво?»
За сам факт створення компанії без наміру вести реальну діяльність (стара стаття 205) — ні. Але за реєстрацію на підставних осіб чи з підробленими документами відповідальність залишається (стаття 205-1 ККУ), а за свідоме використання такої компанії для ухилення від податків, підроблення документів чи легалізації доходів можуть застосовуватись інші статті — 212, 358, 209 та інші, залежно від конкретних дій.

«Чи можна публічно перевірити, чи має контрагент статус «ризикового платника ПДВ»?»
Ні, відкритого переліку ризикових платників податкова не оприлюднює — це рішення бачить сам платник у своєму електронному кабінеті. Контрагент дізнається про проблему опосередковано, найчастіше коли реєстрацію його податкової накладної зупиняють.

«Ми вже уклали договір, а потім виявили тривожні ознаки — що робити?»
Зберегти й підготувати докази реальності самої господарської операції: акти виконаних робіт, накладні, листування, докази фактичного постачання товару чи надання послуги, підтвердження того, що контрагент фізично міг виконати роботи (ресурси, персонал, техніка). Це не автоматичний захист, але саме такі докази суди оцінюють насамперед.

Висновок

«Фіктивне підприємництво» як окремий злочин юридично не існує з 2019 року — але це не привід розслаблятись. Податкові наслідки (втрата витрат і податкового кредиту) залишаються найпоширенішим ризиком, а за свідому участь у схемі з компанією-прокладкою досі можна відповідати кримінально, просто за іншими статтями. Реальний захист бізнесу — уважність на етапі due diligence ще до підписання договору і збереження документів, що підтверджують реальність співпраці, протягом усього її ведення.

Частину цієї перевірки — чи не значиться компанія в реєстрі боржників — можна зробити прямо зараз через сервіс перевірки юридичної особи на InfoCheck.

Ця стаття має ознайомчий характер і не замінює консультацію юриста чи податкового консультанта для конкретної ситуації.