Договір поставки агропродукції: як оновити умови після скасування Господарського кодексу

За останні роки на договори поставки сільськогосподарської продукції одночасно вплинули три речі: війна з її логістичними ризиками, скасування Господарського кодексу України з 28 серпня 2025 року і нові вимоги Європейського Союзу до імпорту окремих товарів. Договір, складений кілька років тому за старим шаблоном, сьогодні може не захищати сторону там, де це найбільше потрібно. Розберемо, які умови варто переглянути в першу чергу.

Форс-мажор: вирішує не заява, а доказ

Після скасування Господарського кодексу основною нормою про звільнення від відповідальності залишається стаття 617 Цивільного кодексу: особа не відповідає за порушення зобов'язання, якщо доведе, що воно сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Ключове слово тут — «доведе».

Судова практика в цьому питанні досить послідовна в трьох моментах:

• Сертифікат Торгово-промислової палати не є безумовним доказом. Він підтверджує сам факт обставини, але суд оцінює його разом з іншими доказами і не зобов'язаний автоматично звільняти сторону від відповідальності.
• Потрібно довести причинний зв'язок між конкретною обставиною (обстріл, блокада, окупація) і неможливістю виконати саме це зобов'язання, у цьому місці й у цей строк. Загальне посилання на воєнний стан в Україні такого зв'язку не доводить.
• Відсутність коштів не є форс-мажором — це прямо передбачено статтею 617 ЦК.

Тому в договорі варто закріпити не лише перелік обставин, а й саму процедуру: у який строк і в якій формі сторона повідомляє про форс-мажор, якими документами його підтверджує, що відбувається, якщо строк повідомлення пропущено, і як сторони відновлюють виконання після того, як перешкода зникла. Корисно також заздалегідь передбачити гнучкі варіанти — зміну строку чи місця поставки, часткову поставку, призупинення — і максимальний строк, після якого будь-яка сторона може відмовитись від договору. Це знижує ризик того, що форс-мажор стане зручним приводом не виконувати невигідний контракт.

Збитки за непоставку: право на «cover»

Цінові коливання на зерновому ринку регулярно штовхають продавців зривати форвардні контракти, коли ринкова ціна виростає вище договірної. Покупцю в такій ситуації доводиться докуповувати товар у інших постачальників дорожче. У міжнародних стандартних контрактах (GAFTA, FOSFA) механізм компенсації цієї різниці давно відпрацьований. В українській практиці важливою стала постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 911/683/21: суд визнав збитками різницю між договірною ціною непоставленого товару і ціною, за якою покупець вимушено купив аналогічний товар у третьої особи.

Але суд прямо відмежував цю справу від тих, де такі умови не були врегульовані договором. Тобто право на «cover» працює надійно тоді, коли воно прямо записане в контракті. Ця справа розглядалася ще за часів дії Господарського кодексу; після його скасування аналогічні умови ґрунтуватимуться на загальних нормах Цивільного кодексу про збитки (статті 22 і 623 ЦК), і принцип «прямо передбачте це в договорі» лише набуває ваги.

Що варто прописати:

• право покупця придбати замінний товар у разі непоставки і формулу розрахунку (ціна заміни мінус договірна ціна);
• перелік документів, якими підтверджується купівля заміни — рахунки, акти, платіжні документи, логістика;
• строки, протягом яких покупець повідомляє продавця про заміну і пред'являє вимогу.

Відповідальність після скасування Господарського кодексу

З 28 серпня 2025 року, після набрання чинності Законом № 4196-IX, Господарський кодекс України втратив чинність, і поставки між підприємствами регулюються Цивільним кодексом. Для договорів поставки це означає кілька практичних змін:

• Немає шестимісячного обмеження для нарахування штрафних санкцій, яке діяло за ГКУ, якщо інше не встановлено договором.
• Неустойка стягується незалежно від збитків (стаття 624 ЦК). Але суд має право зменшити її розмір, якщо він значно перевищує розмір збитків, або з урахуванням інших обставин (стаття 551 ЦК). Після скасування ГКУ саме це стає головним інструментом захисту боржника, тож надто високі штрафи в договорі не гарантують, що їх стягнуть у повному обсязі.
• Для вимог про неустойку діє скорочена позовна давність — один рік (стаття 258 ЦК).
• Пеня за прострочення оплати — за законом у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а договором можна встановити менший розмір (стаття 549 ЦК).
• Скасовано 20-відсотковий штраф за поставку неякісної продукції, який передбачав ГКУ, — якщо така санкція потрібна, її тепер слід прямо закласти в договір.
• Позовна давність щодо вимог, пов'язаних з недоліками товару, — один рік (стаття 681 ЦК).

Закон № 4196-IX також містить трирічні перехідні положення, до 27 серпня 2028 року, зокрема для окремих питань корпоративного регулювання. Якщо договір поставки для вашої компанії є значним правочином, варто окремо перевірити з юристом, чи не поширюються на нього ці положення і чи потрібне попереднє погодження органів управління.

Експорт до ЄС: регламент EUDR

Регламент ЄС 2023/1115 про продукцію, не пов'язану з вирубкою лісів (EUDR), вимагає, щоб окремі товари, які розміщуються на ринку ЄС або експортуються з нього, були вироблені на землях, не вирубаних після 31 грудня 2020 року, і з дотриманням законодавства країни виробництва. На продукцію подається декларація про належну перевірку через систему ЄС TRACES.

Строки застосування перенесено. Регламентом ЄС 2025/2650, опублікованим 23 грудня 2025 року, дату застосування EUDR відклали ще на рік: для великих і середніх операторів і трейдерів — з 30 грудня 2026 року, для мікро- та малих операторів (крім продукції з деревини, що вже підпадала під попередній регламент про деревину) — з 30 червня 2027 року. Той самий регламент уточнив визначення, скоригував обов'язки операторів нижче за ланцюгом постачання і запровадив спрощену одноразову декларацію для мікро- та малих первинних операторів. Тобто станом на вересень 2026 року основні обов'язки ще не застосовуються, але часу на підготовку лишилося мало.

Які товари охоплює регламент. EUDR поширюється лише на сім груп сировини та продукцію з неї: велика рогата худоба, какао, кава, олійна пальма, каучук, соя і деревина. Для українського агросектору найважливіший висновок: основні експортні культури — пшениця, кукурудза, соняшник, ріпак — під EUDR не підпадають. Для більшості українських аграріїв регламент стосується насамперед сої, яловичини та деревини.

Відповідальність. Регламент зобов'язує держави ЄС встановити максимальний розмір штрафу щонайменше 4% річного обороту оператора в ЄС. Тобто 4% — це нижня межа для максимального штрафу, а не його стеля. Також можливі конфіскація товару й тимчасова заборона доступу до ринку.

Обов'язок подати декларацію про належну перевірку лежить на операторі, який першим розміщує товар на ринку ЄС, — як правило, на імпортері. Але саме він вимагатиме від українського постачальника дані, без яких декларацію не подати. Тому в договорах поставки товарів, що підпадають під EUDR, варто передбачити:

• гарантії відповідності EUDR і обов'язок передати геолокаційні дані ділянок, де вироблено продукцію;
• інформацію про походження і ланцюг постачання, достатню для перевірки законності виробництва;
• право покупця відмовитись від приймання невідповідної партії та отримати відшкодування збитків.

Валютний контроль для експортних поставок

Для експортних договорів окремий ризик — валютне регулювання. На період воєнного стану Національний банк встановлює граничні строки надходження валютної виручки за експортом та інші обмеження, які неодноразово змінювались. Порушення цих строків тягне пеню для експортера. Перед укладенням довгострокового експортного контракту варто звірити умови оплати з чинними постановами НБУ і вимогами свого банку, а в самому договорі передбачити строки оплати, які вкладаються в ці межі.

Висновок

Сучасний договір поставки агропродукції — це насамперед інструмент управління ризиками: чітка процедура форс-мажору з вимогами до доказів, заздалегідь погоджене право на «cover», санкції, розраховані з урахуванням права суду їх зменшити, і — для експортерів товарів, що підпадають під EUDR, — готовність передати дані про походження продукції ще до того, як регламент почне застосовуватись.

Перед укладенням великого контракту корисно також перевірити самого контрагента, зокрема чи немає щодо нього відкритих виконавчих проваджень, — це можна зробити через перевірку юридичної особи в реєстрі боржників.

Стаття має ознайомчий характер і не замінює консультацію юриста. Конкретні формулювання договору, а також актуальні вимоги НБУ та ЄС варто перевіряти на момент його укладення.