Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України: шанс на справедливість чи пастка компромісів?

Чому цей трибунал створили

Після повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році міжнародна спільнота шукала інструмент для притягнення керівництва РФ до відповідальності за злочин агресії. У 2025 році в межах Ради Європи створили Спеціальний трибунал щодо злочину агресії проти України (STCAU). Його мета — переслідувати осіб, що мають “найбільшу відповідальність” за початок війни.

Це історичний крок: уперше від часів Нюрнберга з’явився суд, який прямо спеціалізується на агресії, а не лише на воєнних злочинах чи злочинах проти людяності.

«Клаузула сильних світу цього»: у чому проблема

Статут STCAU містить політичний компроміс, що викликав різку критику. Стаття 23(5) забороняє підтвердження обвинувачення проти чинних глави держави, глави уряду та міністра закордонних справ. Якщо така особа перебуває при владі, провадження зупиняється до припинення повноважень або добровільної відмови від імунітету.

Парадокс: трибунал задуманий для «верхівки», але саме вони отримують де-факто тривалий імунітет. У авторитарних системах це може означати роки або десятиліття безкарності.

Чим це відрізняється від попередніх судів

Римський статут МКС прямо передбачає, що посада не звільняє від кримінальної відповідальності. У STCAU, навпаки, імунітет закріплений у самому статуті. Це суперечить історичній логіці міжнародного права: ще після Першої світової війни було проголошено, що глави держав не можуть ховатись за посадою у випадку агресії.

Чому погодились на такий компроміс

За свідченнями учасників переговорів, без статті 23(5) необхідної коаліції для запуску трибуналу не було б. Це класичний дипломатичний вибір: «краще обмежений суд, ніж жодного».

Ризики: політика проти права

Критики вбачають у цьому тріумф так званого «rules-based order» — коли політичні домовленості великих держав формують винятки з загальних норм. Так трибунал ризикує втратити легітимність: переслідуються другорядні фігури, тоді як головні винуватці залишаються недоторканними.

Що це означає для України

• Позитив: з’явився реальний інструмент переслідування організаторів агресії нижчого рівня — міністрів оборони, радників, високих військових.
• Негатив: шанси побачити на лаві підсудних чинних перших осіб держав-агресорів мінімальні, доки вони при владі.
• Системний ризик: закріплення «особливих правил» підриває принцип рівності всіх перед законом.

Висновок

STCAU — і прорив, і компроміс. Це крок уперед у боротьбі з агресією, але водночас механізм, що дозволяє головним відповідальним уникати суду до зміни політичних обставин. Для України трибунал має символічне значення та створює додатковий тиск, однак відповідь на головне питання лишається відкритою: чи стане він Нюрнбергом XXI століття, чи прикладом того, як політика затьмарює справедливість.